Коли до мене на курс приходить майстриня з валізкою на двадцять фрез, я майже завжди знаю, що буде далі: половиною вона не користується, а другою половиною користується не так. Тому починаємо з простого — що робить кожна форма. Тому почнемо з простого: які фрези для манікюру потрібні насправді.
Фрези для манікюру: що потрібно насправді
Фрези для манікюру можна звести до шести форм — і цього вистачає на 90% роботи. Далі розберу, який для чого і на яких обертах працювати.
Базовий набір, якого вистачає на 90% роботи
Конус (усічений конус)
Основна фреза для розкриття птеригію та зняття кутикули. Працює бічною поверхнею, а не кінчиком. Тримаємо майже паралельно пластині, рух — від центру до бічного валика, без тиску.
Куля (шарик)
Для роботи в бічних пазухах і для зачистки птеригію після конуса. Розмір підбираємо під пазуху, а не «яка є». Велика куля в маленькій пазусі — це пропил валика, а не робота.
Полум'я
Тонка робота під кутикулою і зняття залишків. Найгостріша за відчуттями фреза в наборі — саме нею найчастіше ріжуть клієнта в перші місяці. Якщо не впевнені в контролі, поки що обходьтеся конусом і кулею.
Циліндр / кукурудза (твердосплав)
Зняття матеріалу: гель-лак, гель, акрил. Не для шкіри. Ніколи.
Кулька / чечевиця для торця
Опил вільного краю і зона під ним. Дрібниця, яка помітно економить час на фініші.
Матеріал: кераміка, твердосплав, алмаз
- Алмазні — по шкірі. М'яко, контрольовано, підходять для зони кутикули.
- Твердосплавні — по матеріалу. Швидко знімають, дуже не люблять тиску: перегріваються і «жують» замість того, щоб різати.
- Керамічні — по матеріалу і по натуральній пластині на зняття. Менше нагріваються, тихіші, але швидше тупляться.
Абразивність за кольором насічки
- Чорна — груба, зняття великого об'єму. У зоні кутикули їй робити нічого.
- Синя — середня, робоча.
- Червона — м'яка, для шкіри й делікатних зон.
- Жовта / біла — найм'якша, фініш і поліровка.
Правило просте: чим ближче до живої шкіри, тим м'якша насічка.
Оберти
Цифра на апараті — не показник майстерності. Робочий діапазон для більшості задач:
- кутикула, птеригій — 12 000–20 000;
- зняття матеріалу — 20 000–30 000;
- торець і фініш — 8 000–15 000.
Якщо ви піднімаєте оберти, щоб «пішло швидше», а фреза все одно не бере — проблема не в обертах, а в тому, що фреза затупилася або ви тиснете.
Чотири помилки, які видно одразу
- Робота кінчиком фрези замість бічної поверхні. Звідси пропили-«доріжки» вздовж валика.
- Тиск. Фреза має різати вагою руки. Тиск = опік і нерівна поверхня.
- Стояння на місці. Дві секунди без руху на одній точці — і клієнт відчув тепло.
- Одна фреза на всі задачі. Найчастіше — конус, яким намагаються і кутикулу зняти, і матеріал спиляти.
Про стерилізацію коротко
Фреза проходить той самий цикл, що й металевий інструмент: очищення в ультразвуку або замочування, промивання, сушіння, крафт-пакет, автоклав. «Протерла спиртом» — це не обробка. Це те, після чого ви одного дня будете дуже неприємно пояснювати клієнту, звідки в нього запалення.
Скільки їх насправді треба
Конус, дві кулі різного розміру, полум'я, твердосплавний циліндр і щось для торця. Шість фрез. Все інше — це або вузька задача, або те, що ви купили на емоціях і воно лежить.
Краще шість фрез, якими ви працюєте усвідомлено, ніж двадцять, з яких ви обираєте навмання.
